А що там у льосі ?

Де береться суха гниль на картоплі? Як її позбутись? Що є причиною її появи – посадковий матеріал чи ґрунт? Спробуємо відповісти на ці запитання…

НА ВІДМІНУ від гнилі мокрої, збудником якої є бактерії, суху гниль картоплі викликає специфічний грибок. Це, як кажуть, хвороба льохів і сховищ – похідний стан посадкового матеріалу і ґрунту тут ні до чого. Отож, чим більше у закладеній на зиму картоплі пошкоджених бульб ( порізаних при копанні, надбитих і обдертих при пересипанні), тим більшою є вірогідність появи на них сухої гнилі. Тому, щоб запобігти поширенню цієї хвороби, треба ретельніше перебирати картоплю перед закладанням у льохи. Причому насіннєву треба перебирати не менш старанно, ніж товарну: вражені сухою гниллю бульби не повинні потрапити у садивний матеріал! Огляд і вилучення хворих бульб необхідно здійснити восени і повторити перед садінням картоплі навесні.   Найголовнішим запобіжним і профілактичним заходом у боротьбі із сухою гниллю є дезінфекція льоху чи підвалу перед закладанням картоплі на зиму. Якщо ви цього ще не зробили, то постарайтесь встигнути до стійких морозів. Підлогу, стіни і стелю сховища треба обприскати 3-відсотковим розчином мідного купоросу, після чого побілити їх негашеним вапном.

Якщо, незважаючи на запобіжні заходи, грибок усе-таки вразив вашу картоплю, доведеться зробити її протруювання доступним у торговельній мережі препаратом, діючою речовиною якого є флудіоксоніл. У розрахунку на одну тонну картоплі береться 0,75 літра цього препарату. Досить відчутний ефект у боротьбі з сухою гниллю картоплі дає також отрутохімікат, діючою речовиною якого є іпродіон. Цього препарату треба 0,4 літра на тонну картоплі.

                      

 Боремось зі слизняками у сховищі

ЧАСТО у великих кількостях вони з’являються восени й узимку у льохах і підвалах, особливо теплих, під будинками. Слизняки ці схожі на тих, що ми зустрічаємо влітку на городі, але трохи більші. Виїдаючи порожнини в бульбах картоплі та в інших продуктах, що зберігаються, вони зумовлюють їх загнивання. До того ж вони є переносниками ряду хвороб людини. Тому, якщо у вашому сховищі є слизняки, перед уживанням у їжу всю продукцію, навіть неушкоджену, необхідно ретельно промити в гарячій воді. Про наявність слизняків можна судити за блискучими слідами завширшки 0,5-1 см на ящиках, мішковині, кошиках та інших предметах.   Деякі городники намагаються перенести у сховище ті способи боротьби, що застосовуються у відкритому грунті. А це даремно й небезпечно !  Даремно в тому разі, якщо намагатися привабити слизняків під вологу мішковину, траву, дошки й інші укриття, щоб їх там знищити. В умовах достатньої вологості повітря вони просто не заповзають в укриття. Шкідливо, коли застосовують хімічний препарат метальдегід, що успішно використовується на городах. Він має досить високу токсичність для людини.

У льохах і підвалах краще боротися шляхом дії на шкірні покриви слизняків нешкідливими для людини речовинами. Наприклад: засипати підлогу сховища грубозернистим річковим піском шаром 1,5-2 см, а зверху присипати його кухонною сіллю крупного помелу з розрахунку 200-250 г на квадратний метр.  Якщо такої можливості нема, то на підлозі вздовж стін стрічками розміщають порошкоподібний суперфосфат, цементний пил або сухе гашене вапно. Ширина стрічки —3-4 см, висота — 0,7-1 см. Не менш ефективніхарчові приманки: різані бульби картоплі, листя капусти тощо. Але тут обов’язкова щоденна (ранком і ввечері) перевірка й вибірка з наступним знищенням слизняків. Як ми вже розповідали , восени перед завантаженням сховища , його треба було обов’язково ретельно очистити від землі й залишків продукції, побілити, та обробити  тару, стін і підлогу  міцним розчином кухонної солі (300-400 г на 10 л води).